Фармацевт (Фармаколог) — молодший спеціаліст з середньою фармацевтичною освітою, працюючий в аптеках, аптечних складах, контрольно-аналітичних лабораторіях, фармацевтичних фабриках і виробництвах, на підприємствах хіміко-фармацевтичної промисловості, в органах управління фармацевтичної служби, фармацевтичних фірмах, підрозділах державної служби України лікарських засобів, науково-дослідницьких інститутах й навчальних закладах.
Історія професії: Різні епізоди з історії цієї професії можна відстежити по символіці, яка різноманітна для кожної країни, хоча є і загальноприйняті знаки. Перші ліки придумали задовго до того, як навчилися писати, а тому ніяких відомостей про них не збереглося. А ось згадки про лікарів античного періоду різних цивілізацій збереглися у великій кількості. Ці поважні люди самі готували ліки з відомих їм засобів. Найбільше в античні часи для розвитку аптечної справи було зроблено Клавдієм Галеном. Він класифікував всі тоді існуючі ліки і цим єдиним довідником користувалися потім протягом 1600 років! У ХV столітті, щоб стати аптекарем, необхідно було вчитися 14
Першими науковими дослідженнями в галузі фармацевтики займалися греки в IV столітті до н. е.. Їх справу продовжили вчені мужі могутнього Риму. А ось поділ між лікарями і фармацевтами відбулося тільки в XIII столітті в Європі. На території Російської Імперії цих фахівців називали попросту аптекарями.
З давніх-давен фармація була складовою буття, розвитку і здоров’я людини. В усі часи благословенна фармація була місією милосердя і співчуття до ближнього. Перші аптеки в Європі з’явилися в 1100 р. нашої ери в монастирях. Монахи готували лікарські засоби і безкоштовно віддавали їх хворим.
Саме тоді вперше з’явилися рецепти, які починалися зі слів «Cum Deo!» (лат. З Богом!). Саме цією фразою, яка стала відомим символом, в усі часи закінчують свої рецепти лікарі.
Робота фармацевта — це в основному аптека, де йому належить відпускати ліки. В обов’язки аптечного продавця входить перевірка рецептів лікарів (дуже складна робота, враховуючи традиційну нерозбірливість їх почерків), видача ліків за цими рецептами, консультації відвідувачів щодо правильності і безпеки прийомів препаратів, проведення обліку рецептів, координування запасів товару.
Фармацевт повинен знати, як виготовляються ліки, тобто володіти системними та змістовними знаннями з аптечної технології ліків, організації та економіки фармації, фармакології та фармакотерапії тощо. Професія фармацевта потребує не тільки спеціальних знань і навичок, але й високих моральних якостей, чутливості, прагнення допомогти хворому отримати необхідні ліки у найкоротший термін. Також він в курсі всіх досліджень і вміло продає всі існуючі на фармакологічному ринку препарати. Він повинен розбиратися, який препарат що лікує.
Крім роботи аптекарем, фармацевт може працювати на складі медикаментів. В організаціях, які збирають і обробляють матеріал, з якого потім буде зроблено ліки. Науково-дослідним інститутам та лабораторіям теж потрібні добрі фахівці. У разі інтенсивного підвищення свого професійного рівня фармацевт стає провізором і керівником колективу фахівців даної сфери. Фармацевт повинен знати хімію, ботаніку (що стосується лікарських рослин), бути уважним і відповідальним, мати відмінну пам'ять і знання математики
Професія складна. Як і сапер, такий фахівець не має права на помилку. Неакуратниа людина навряд чи впорається, адже фраза «Чисто, як в аптеці» не сьогодні придумана. Основні якості фармацевта — прекрасні знання хімії і ботаніки, уважність і відповідальність, вміння розбиратися в показання і протипоказання ліків до застосування, порівнювати характеристики з аналогічними препаратами.
Тисячі років професія фармацевта залишається однією із найшанованіших і найпрестижніших. Важливе місце в лікувальному процесі посідає фармацевт, і ключова роль у цілому морі ліків належить саме йому, він може надати висококваліфіковану допомогу і лікарю, і пацієнту.