Майже 800 людей на Буковині подали заявки на отримання мікрогрантів за рік роботи урядової програми "єРобота". Понад 250 із них вже отримали позитивні відповіді. В області розширювали виробництво, відкривали нові пекарні, кав'ярні та аптеки.
Далі розповімо про підприємство, яке теж скористалось мікрогрантом від держави. Там змогли зберегти виробництво під час війни та блекаутів, та налагодили пошиття військової амуніції. Майя Гуменна - про все детально.
У перші тижні війни на цьому чернівецькому підприємстві, де в мирний час майстрували вироби зі шкіри, взялися досліджувати закордонні зразки військової амуніції.
Максим Коровін, підприємець:
Ми почали з дуже вузької спеціалізації. Це - ремені для зброї. Там є спеціальні держстандарти, уся амуніція має бути з нейлону, міцних матеріалів. Цього ніхто не робив. У великих масштабах це ніхто не завозив, тому що не було потреби..
А далі - після численних консультацій із бійцями - команда Максима почала створювати десятки предметів військової амуніції.
Що ми виробляємо, основні такі ремені для зброї, на яких ми робили акцент, кобура. Те, що в нас зі шкіри і для військових… магазини, каримати, як військові їх люблять називати "тактичні підсрачники"..
Бралися і за невеликі замовлення від окремих військових, працювали над великими партіями для батальйонів.
Максим Коровін, підприємець:
Є пріоритетність, якщо на амуніцію приходить замовлення, ми намагаємось їх задовольняти у першу чергу. На шкіру виходить інший пріоритет. І через те, що є терміни на шкіру ми можемо втрачати клієнтів. Тому увесь час - це якесь балансування.
Щоб розвиватися навіть в умовах війни, підприємство отримало грант на розвиток бізнесу.
Максим Коровін, підприємець:
Минув якийсь час, не можу сказати, що це все так прямо швидко, класно. Бо є досить великий шматок бюрократії, коли потрібні угоди, специфікації, комунікації з постачальниками. Але, менше з тим, нам вдалося закупити обладнання, що допомагає нам в пошитті військової амуніції, і ми себе змогли забезпечувати запасом матеріалів і фурнітури.
За умовами "є-Роботи", взяли на виробництво нових працівників. Тетяна - швачка, виїхала з Миколаївщини, коли там точилися бої, і була щаслива отримати в Чернівцях роботу.
Тетяна Омельченко, вимушена переселенка:
В мене мама закрійник, я з дитинства шила. У дитинстві я до 5-го класу лялькам на замовлення шила, подружки замовляли лялькам речі.
Двічі утікав від війни - спершу зі Слов'янська, а згодом - з Київщини - Давид.
Давид Дмитренко, вимушений переселенець:
Спочатку знайомі запросили електриком на усілякі об'єкти. Через них вже знайшли знайомі з цієї компанії, так прийшов сюди. Постажувався, все сподобалось, робота цікава, постійно вчишся чомусь, так і залишився тут.
У центрі зайнятості кажуть: новаторські проєкти заявників надихають, і таких - не бракує.
Оксана Симак, заступниця директора Чернівецького обласного центру зайнятості:
До нас звернувся заявник, його програма дуже цікава. Це створення робота, який буде використовуватись у військових цілях. Тому галузі різнопланові, бажання і ідеї теж різні, і відповідальність також висока. Вони розуміють, що беруть найманих працівників на роботу, сплачують податки.
З початком дії урядової програми більше 250-ти підприємців почали чи розширили свою справу. І найголовніше - створили пів тисячі нових робочих місць.