Швачка – одна із стародавніх професій, яка докорінно змінилася в процесі науково-технічного прогресу. Необхідність у швейних послугах з’явилася ще тоді, коли людині вперше прийшла ідея захистити своє тіло яким-небудь одягом — в кам’яному столітті. Перші кравці з’явилися в Древній Греції в III ст. до н.е. і працювали вони у майстернях. Проте, особливий статус ця професія отримала приблизно в XV ст., коли зародилося поняття «мода». Згодом намітилася і спеціалізація кравців: одні шили плащі, інші – чоловічі костюми, треті – жіночі сукні, інші – решту необхідного одягу. Весь одяг переважно виготовлявся на замовлення. В спеціальних книгах були зібрані зразки різних модних кроїв. Ці збірки матеріалів дозволяли кравцям шити одяг точно по фігурі клієнта, допомагали у виправленні певних недоліків.
Важливим етапом у розвитку кравецької справи було заснування у 1841 р. в Парижі школи крою «Гер-Лавінь» з майстернею, яка згодом перетворилася на знамениту школу моди «Esmod» - Вищу школу мистецтва і техніки моди. Пізніше А.Лавінь винайшов власну систему крою, бюст-манекен для шиття і гнучку сантиметрову стрічку. Справжню революцію у виробництві одягу зробив винахід в 1830 р. швейної машини: Бартелемі Тимоньє отримав патент на швейну машину і відкрив першу у світі автоматизовану швейну фабрику.
Сьогодні ця професія найбільш поширена в швейному й трикотажному виробництві. Працюють швачки на швейних фабриках, у цехах текстильних підприємств, на фабриках індивідуального пошиття одягу, які розташовані практично в кожному регіоні країни. Праця носить індивідуальний характер із використанням бригадної або індивідуальної форм організації роботи. Основу технологічної праці швачки становить виготовлення виробів із різноманітних тканин. Процес пошиття здійснюється за допомогою універсальних і спеціальних швейних машин, обладнання для волого – теплової обробки (прасок і пресів) та швейного приладдя.
Професійна швачка повинна знати: асортимент виробів та одягу для пошиття, способи їх обробки; технологію виконання всіх видів ручних, машинних, волого-теплових операцій, технічні умови на їх виконання та термінологію; методи та прийоми виконання операцій підготовки; види, призначення та правила експлуатації швейного устаткування; відомості про текстильні волокна, види та властивості швейних матеріалів; правила зображення деталей та вузлів виробів, моделей одягу; правила охорони праці; виробничі (експлуатаційні) інструкції.
Швачка повинна уміти: виконувати на машинах або вручну операції з підготовки до пошиття виробів з різних матеріалів; виконувати строчки ручних і машинних стібків; виготовляти вироби постільного, столового асортименту, фартухів, штор, одяг простої конструкції; ремонтувати швейні вироби; дублювати дрібні деталі; виконувати операції на універсальних та спеціальних швейних машинах.
Швачка має вміти раціонально і ефективно організовувати працю на робочому місці; дотримуватися норм технологічного процесу; не допускати браку в роботі; знати і виконувати вимоги нормативних актів з охорони праці та техніки безпеки на робочому місці.
Різнобарвний і багатий світ, в якому живе і править швачка — це всілякі тканини, шкіра, нитки, ґудзики, лекала, волани і рюшки. Зібравши воєдино всі ці елементи, швачка надасть нам зручний або, навпаки, екстравагантний наряд. Варто їй сісти за швейну машинку, і на світ з’являються гарні та практичні речі, без яких неможливо уявити наше життя.