Учи́тель/вчитель (педагог) – людина, яка навчає інших людей (своїх учнів), передає їм певні знання про життя. У вузькому розумінні - спеціаліст, який проводить навчальну та виховну роботу з учнями в загальноосвітніх школах різних типів.

Кожна людина до певної міри наділена здатністю осмислювати життя, накопичувати знання і життєвий досвід і передавати їх іншим, бути учнем і вчителем. Тому можна говорити про те, що вчитель це одне з найдавніших занять в історії людства. Повага до вчителів, людей, які володіють певними знаннями про життя, в тій чи іншій мірі проповідується в усіх відомих віровченнях.

Досить згадати значення гуру в індуїзмі; лам в буддизмі; раввинів і цадиків в юдаїзмі; вчителів, священиків і святих в християнстві; мулл, улемів і святих в ісламі. Слід також звернути на те, що в багатьох віровченнях головним вчителем людей виступає безпосередньо сам Бог (Всевишній, Сущий, Життя, Абсолют, Брахма, Атман і т. д.), який може навчати у великій кількості різних форм — через різних людей (святих, жебраків), живих істот (тварин) і навіть неживі предмети (книги, ікони, явища природи). В умовах матеріалістичного світогляду старожитньої Греції, Риму, а потім європейського відродження як вчителі життя у суспільстві важливу роль відігравали філософи (шукачі істини), софісти, а також викладачі світських навчальних закладів, шкіл і університетів - доктори, професори. Також відома ще одна назва вчителя -майстер, тобто знавець своєї справи, яка широко вживалася як в цехових братствах середньовічної Європи так і школах східних єдиноборств.

Робота, що пов’язана з викладанням, завжди вважалася дуже складною, але в той же час поважною діяльністю. Дуже точно про вчителя писав відомий поет С.Л. Соловейчик:

«Він актор, але його глядачі і слухачі не аплодують йому. Він скульптор, але його роботи ніхто не бачить. Він лікар, але його пацієнти рідко дякують за лікування та далеко не завжди бажають лікуватися. Де ж йому взяти сили для щоденного натхнення? Тільки в самому собі, тільки у свідомості величі своєї справи ».

Викладання вимагає повної самовіддачі, цілковитої витрати розумових, фізичних та духовних сил, вчитель зобов’язаний бути дуже тонким психологом, щоб уміти розпізнати найкращі якості та схильності у свого учня та допомогти їх розкрити. Учитель має намагатись знайти індивідуальний підхід до учня, бо кожен дитина має свій неперевершений та дивовижний талант від природи, а головна задача вчителя - допомогти розкритись його здібностям.

Педагог повинен бути коректними, уважно ставитися до дітей, виявляти цікавість до своєї роботи, предмету. Сучасному вчителю необхідно володіти такими якостями як терпіння, інтелігентність, освіченість, тактовність, уважність, мобільність, ерудованість та стресостійкість, мати почуття стилю, смаку, міри, на гарному рівні володіти технічними засобами та сучасними освітніми новинками.

Відмінними рисами справжнього педагога повинні бути нестримне бажання постійно саморозвиватися, самовдосконалюватись, неперервне розширення власного кругозору, вдосконалення та пошук нових методів викладання.

А що стосується особистості вчителя, сутність справжнього Сучасного вчителя криється в самому слові «УЧИТЕЛЬ»:

  • У - унікальний, успішний, розумний, універсальний, вміє професійно подавати матеріал.
  • Ч - чесний, чуйний, людяний, з почуттям гумору.
  • И– інтелігентний, індивідуальність.
  • Т - тактовний, толерантний, терплячий.
  • Е – енергійний, природний, однодумець.
  • Л - люблячий дітей, люблячий свою роботу.
  • Ь - і дуже м'який як м'який знак і саме слово!... І ця істина буде непідвладною часу.