Василь Придрик із села Зелена, що на Кельменеччині, 16 років розводить овець. У його господарстві – понад триста голів.
А нещодавно чоловік виграв грант за програмою "єРобота" й отримає кошти на закупівлю обладнання для сироварні. Це допоможе спростити виготовлення будзу та бринзи. Адже тут все виконується вручну, а це потребує чимало сил та часу. Також обладнання дозволить виготовляти вурду та вистояні сири, йдеться в повідомленні "МБ".
"Хочемо довести кількість овець до 500 голів"
За спеціальністю Василь Придрик – фармацевт. Працював у аптеках Чернівців та рідного села. Згодом вирішив займатися вівцями, як і його батько та дід. Перших тварин купив у 2006 році і відтоді поступово збільшував їх кількість та нарощував виробництво бринзи та будзу.
– Зараз у мене 320 овець та 80 ягнят. Є і породисті види – асканійська вівця, лакон. Ми схрещуємо різні види, завозимо породистих баранів. Наприклад, східно-фризьку породу, щоб підняти ген молочності наших овець. За наступні два роки хотіли б довести кількість овець до 500 голів. Щоправда, поки що маємо проблеми із пасовиськом, – каже чоловік.
Бринзою та будзом подружжя торгує на ринках у Кельменцях та Хотині. Навіть відправляє замовлення поштою в Україні.
– У Кельменцях на ринку ми маємо свою торгову ятку. Хотіли таку ж придбати і в Хотині, та почалася війна, і такі плани відійшли на задній план. У майбутньому хочемо там відкрити невеликий магазинчик, продавати молочну продукцію та трохи зайнятися м’ясом. Базар ми намагаємося не пропускати, адже продукції багато, її потрібно збувати. Четвер і субота – ми в Хотині, у неділю – в Кельменцях. Їхали б і в Чернівці чи Кам’янець-Подільський, але фізично не встигаємо, – каже пан Василь.
"Інколи не спимо до третьої години ночі"
У 2021 році чоловік разом зі своєю дружиною Аліною вирішили створити фермерське господарство. Воно отримало назву "Зелена долина-2021".
– Я давно планував зареєструватися фермером. Потім з’явилася державна програма з дотацією на вівці. Дотацію видавали лише юридичним особам, тому ми зареєструвалися як фермерське господарство та подали заявку. На жаль, почалася війна, і ми нічого не змогли отримати. Згодом ще хотіли подати документи на грантову програму "Гуцульська бринза", але вона охоплювала лише гірські регіони Буковини, – розповідає пан Василь.
До війни фермери мали працівників. Та згодом один із хлопців пішов військовим на передову, інший звільнився через сімейні обставини. Тож з усіма труднощами подружжю довелося справлятися, щоправда, допомагають їхні діти, батьки та родичі.
– Згодом ми дізналися про програму "єРобота". Щоб отримати 250 тисяч гривень на закупівлю обладнання, нам потрібно було взяти на роботу ще двох працівників, яких ми якраз шукали. Тому ми дуже зраділи, коли змогли отримати цей грант. Через те, що ми все робимо вручну, не завжди встигаємо. Інколи не спимо до другої чи третьої години ночі. Куди простіше залити в апаратуру сировину, встановити програму і отримати продукт, – каже фермер.
За кошти гранту фермери хочуть купити сироварню на 400 літрів або ж дві по 200 літрів молока, прес для сиру, стелажі, дренажний стіл, формувальні столи, форми для сирів та інше потрібне обладнання.
– Це вже буде цех. Ми плануємо закуповувати коров’яче молоко у людей. Адже є попит і на коров’ячий будз та бринзу. Також хочемо варити вурду. Якщо буде обладнання, зможемо варити і м’які, і тверді сири, – каже чоловік.
